Ford — автомобільна історія Америки

Ford американська автомобільна компанія, крім легкових автомобілів випускаюча ще й вантажівки, а так само різноманітну сільськогосподарську техніку. Виробник таких марок як Ford, Mercury, Lincoln і т.д. У концерн так само входять компанії Jaguar, Mazda, Land Rover.

«Ford Motor Company» була заснована Генрі Фордом в 1903 році. Через вісім років в Англії відкривається дочірня компанія Ford,будується складальний завод. В 1913 році вперше у світі на автомобілебудівному підприємстві було успішно впроваджене конвеєрне складання. Компанії Форда належить величезна кількість технічних інновацій в автомобільному виробництві.

На початку двадцятого століття половина всіх автомобілів в Америці випускалася «Ford Motor Сompany».  Щоб задовольнити зростаючий попит на свої автомобілі, Генрі Форд уводить на своєму підприємстві масове виробництво, справедливо вважаючи, що автомобіль буде збиратися швидше, якщо кожний працівник буде залишатися на одному місці й виконувати певну операцію, й при цьому скоротитися час людської праці.

В 2000 році відбувся безпрецедентний конкурс «Автомобіль року», на якому міжнародне журі, що складається з 126 журналістів, що представляють автомобільні видання, обрало машиною всіх часів і народів легендарний Ford T. Tin lizzie. Це був перший автомобіль, складання якого проводилося на конвеєрі в промислових масштабах. Впровадження нового методу дозволило почати крупносерійне виробництво машин, у рази знизилася їхня собівартість і поліпшилася якість. Саме конвеєрне складання перетворило автомобіль із предмета розкоші, яке дозволити собі могли лише одиниці, у засіб пересування, доступний для всіх. І фордівська модель стояла першою в ряді дійсно серійних машин.

На даний момент більш ніж у тридцяти країнах світу у компанії Ford є власні виробничі, складальні й торгові центри, які щорічно виробляють мільйони вантажівок, тракторів і легкових автомобілів. По обсягах продажів Ford займає почесне друге місце у великій трійці американського автомобільного бізнесу.

Генрі Форд

Генрі Форд (30 липня 1863 — 7 квітня 1947) — Американський інженер, промисловець, винахідник. Один із засновників автомобільної промисловості США, засновник “Форд мотор компані” (Ford Motor Company), організатор поточно-конвеєрного виробництва.

Генрі Форд народився 30 липня 1863 року в родині мічиганського фермера, емігранта з Ірландії. Батько був незадоволений ним, вважаючи ледарем, — син поводився як принц, випадково потрапивши на ферму. Все, що йому веліли, Генрі робив з небажанням. Він ненавидів курей і корів, терпіти не міг молока. «Уже в ранній юності я думав, що багато чого можна робити інакше — яким-небудь іншим способом». Наприклад, він, Генрі, щоранку повинен підніматися по крутих сходах, несучи цебра з водою. Навіщо робити це щодня, якщо можна всього-на-всього прокласти під землею два метри водопровідних труб?

Коли синові виповнилося дванадцять, батько подарував йому кишеньковий годинник. Той не стерпів — піддяг викруткою кришку, і його очам відкрилося щось чудесне. Частини механізму взаємодіяли між собою, одне коліща рухало інше, кожний гвинтик тут був важливий. Розібравши і зібравши годинник, хлопчик довго міркував. Що є світ, як не один великий механізм? Один рух породжується іншим, все має свої важелі. Щоб добитися успіху, треба тільки знати, на які важелі натискати. Генрі швидко навчився ремонтувати годинники і якийсь час навіть підробляв, об’їжджаючи околишні ферми й беручи в ремонт хронометри, що зупинилися. Другим потрясінням стала зустріч із локомобілем. Генрі з батьком верталися на возі з міста, коли їм зустрілася величезна самохідна машина. Обігнавши віз і злякавши коней, шипляче чудовисько промчалося повз. У цей момент Генрі віддав би пів життя, щоб бути там, у кабінці шофера.

Генрі ФордВ 15 років Форд залишив заняття в школі й вночі пішки, нікому нічого не сказавши, пішов у Детройт: він нізащо не стане фермером, як того бажає батько.

На заводі, куди він влаштувався, робили вагони для конки. Тут він довго не протримався. Форду досить було тільки доторкнутися до зламаного механізму, щоб зрозуміти, у чому несправність. Обдарованому новачкові стали заздрити інші робітники. Вони робили все, щоб вижити вискочку із заводу, і це їм вдалося – Форд був звільнений. Пізніше Генрі влаштувався на суднобудівний завод братів Флауер. А ночами він підробляв лагодженням годинників, щоб було чим платити за кімнату.

А Вільям Форд тим часом вирішив зробити останню спробу повернути сина до фермерської справи: запропонував 40 акрів землі з умовою, що той більше ніколи у своєму житті не вимовить слово «машина». Зненацька Генрі відповів згодою. Батько залишився задоволений, син теж. Легковірний Вільям і не підозрював, що син просто дурить його. Для Генрі цей випадок послужив уроком: прагнеш стати королем — будь готовий збрехати.

Незабаром Генрі Форд задумав одружитися. Клара Брайант була молодше його на три роки. Вони познайомилися на сільських танцях. Форд був блискучим танцюристом і вразив дівчину тим, що показав їй свої кишенькові годинники й заявив, що зробив їхній сам. Їх зв’язувало багато чого — також як і Генрі, Клара народилася в родині фермера, не гребувала ніякою роботою. Батьки дівчини — люди набожні й строгі, звичайно, не віддали б її за парубка без гроша за душею, без землі та будинку. Побудувавши нашвидку на своїй ділянці затишний будиночок, Генрі поселився в ньому з молодою дружиною. Через багато років автомобільний монарх скаже: «Моя дружина вірила в мій успіх ще міцніше, ніж я. Такою вона була завжди». Клара могла годинами слухати міркування чоловіка про ідею створення саморушного екіпажа. Протягом довгого сімейного життя вона завжди вміла зберігати елегантний баланс — цікавилася справами чоловіка, але ніколи не втручалася в них.
Час ішов. І одного разу Форд-старший виявив затишний будиночок молодят покинутим — Генрі із Кларою несподівано переїхали в Детройт, де Форд поступив працювати в електричну компанію інженером.

У листопаді 1893 року Клара подарувала Форду сина. Хлопчика назвали Едсел.
У тому ж році в сараї за двоквартирним будинком, де він жив із дружиною Кларою, Форд закінчив будівництво свого першого експериментального автомобіля. Винахідник пропрацював дві доби без відпочинку та сну і о другій годині ночі 4 червня прийшов повідомити свою дружину, що машина готова й він зараз збирається її випробувати. Названий «Квадрициклом», що й важить усього п’ятсот фунтів, автомобіль пересувався на чотирьох велосипедних шинах.

І в тому ж 1893 року Форд стає головним інженером Едісонівської компанії, що спеціалізувався на освітленні Детройта, а потім – в 1899 році – головним інженером Детройтської автомобільної компанії. Але через якийсь час там стали помічати, що Форд усі свої розумові і фізичні сили витрачає на бензиновий візок, а зовсім не на роботу в офісі. Генрі запропонували зайняти керівну посаду з умовою, що він кине свій винахід. Форд коливався. Доводи розуму були такі: родину треба утримувати, заощаджень немає — все пішло на будівлю візка. Клара, бачачи його коливання, сказала, що, як би Генрі не зробив, вона схвалить його рішення . Звільнившись, Форд прийнявся «продавати себе». Він шукав заможних компаньйонів, адже в самого Генрі грошей, як таких, не було, і у своєму новому підприємстві він відводив собі роль постачальника ідей. Але ідеї ці купувати ніхто не хотів. Зрештою, після того, як Генрі прокотив одного бізнесмена-детройтца на своєму візку зі скаженою швидкістю, він дав згоду попрацювати з винахідником. «Детройт Автомобайл Компані» проіснувала недовго. «На автомобілі не було попиту, як не буває його ні на один новий товар. Я покинув свій пост, вирішивши більше ніколи не займати залежного положення», — згадував Форд. І знову почалася «торгівля ідеями», пошук компаньйонів. Відмови сипалися на нього як з рогу достатку, з однієї контори його ледве не вивели силою. Нарешті, в 1903 році була зареєстрована «Форд Мотор Компані». Генрі став головним керуючим. Будучи сам механіком-самоучкою, Форд охоче наймав таких же самородків на завод: «Фахівці так розумні й досвідчені, що в точності знають, чому не можна зробити того-то й того-то, вони скрізь бачать межі й перешкоди. Якби я хотів знищити конкурентів, то надав би їм полчища фахівців». Автомобільний король так і не навчився за все своє життя читати креслення: інженери просто робили для боса дерев’яний макет і віддавали йому на розсуд.

В 1905 фінансові партнери Форда не погодилися з його наміром випускати дешеві автомобілі, тому що попитом користувалися дорогі моделі, власник основного пакета акцій Олександр Малколмсон продав свою частку Форду, після чого Генрі Форд став власником контрольного пакета і президентом компанії (він був президентом компанії в 1905 — 1919 і в 1943 — 1945).

Справжнім тріумфом Форда стало впровадження моделі “Т”, що означало зміну всіх орієнтирів у концепції автомобілебудування. Він створював її як скульптор, відтинаючи все зайве, створював не розкішну іграшку для обраних, а доступний за ціною товар для тисяч і тисяч “середніх американців”. Успіх перевершив всі очікування. За роки виробництва моделі “Т” було продано понад 15 млн. штук автомобілів, які легко завоювали споживчий ринок.

Масове виробництво зажадало стандартизації й уніфікації всіх технологічних процесів. “Терор машини” – так Форд характеризував впроваджену ним систему керування. Чітка система контролю та планування, конвеєрне виробництво, безперервні технологічні ланцюжки – усе це сприяло тому, що імперія Форда працювала в режимі автомата.

Форд першим установив на своїх підприємствах мінімальний рівень заробітної плати і 8-годинний робочий день. Однак, ідучи на поліпшення соціального стану працюючих, Форд віддавав перевагу робити це винятково за власною ініціативою. Тому надалі він завзято ігнорував тиск профспілок, що зрештою привело до затяжного конфлікту з ними в 1937-1941 рр. На його заводах було створена соціологічна служба з штатом 60 чоловік, що в той час було великим новаторством.

Форд був буквально помішаний на дієті та здоровому способі життя, захоплювався історією американської культури. Однак його суспільна діяльність, круїз миру під час першої світової війни, спроба стати сенатором – носила переважно скандальний характер.

Увірувавши у власну геніальність, Форд почав втрачати гнучкість і чуття новатора. В 30-і роки відбулися серйозні зміни в споживчому попиті, а Форд, відданий своїй колишній концепції, їх не врахував. У результаті провідні позиції в автомобілебудуванні довелося поступитися іншій великій компанії – “Дженерал моторз”.

У вересні 1945 року Форд передав керівництво компанією (до цього, що формально належала його єдиному синові Едселю) своєму онукові й тезці Генрі Форду 2 і відійшов від справ. Через 2 роки – 7 квітня 1947 року – у віці 83 років Форд помер.